Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 908/22/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 14.02.2014 Донецького апеляційного господарського суду 07.05.2014у справі Господарського суду№ 908/22/14 Запорізької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного підприємства виробничо-комерційної фірми "АКВА ВИТА"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Гусельников М.О.;ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "АКВА ВИТА" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового вбудованого приміщення № 02/04/12-02/Г-34 від 02.04.2012 у розмірі 38 016, 38 грн., пені у розмірі 1 757, 74 грн., штрафу у розмірі 7 169, 18 грн., 60 % річних у розмірі 6 613, 49 грн., інфляційних втрат у розмірі 294, 98 грн. та неустойки у розмірі 77 834, 28 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог т. 2 а. с. 7-9).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2014 у справі № 908/22/14 (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2014 (колегія суддів у складі: Скакун О.А. - головуючий суддя, судді Колядко Т.М., Принцевська Н.М.), стягнуто з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "АКВА ВИТА" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1 083, 90 грн. пені за прострочку платежу; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2014 у справі № 908/22/14, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового вбудованого приміщення № 02/04/12-02/Г-34, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на правах власника передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відокремлені об'єднані вбудовані нежитлові приміщення, з окремим входом, загальною площею 106,3 кв. м., які знаходяться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, прим. №№ 75,76, вартістю 452 089, 00 грн.

Згідно із п. 3.1. зазначеного договору розмір орендної плати, порядок її нарахування та сплати, строки оплати та інше визначається згідно з додатком № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

В додатку № 1 до договору від 02.04.2012 сторони дійшли згоди про те, що

вартість оренди приміщення за повний місяць оренди (починаючи з 01.05.2012) становить 10 000, 00 грн., а починаючи з 01.09.2012 вартість оренди приміщення за повний місяць оренди становить 12 000,00 грн., надалі з урахуванням п. 3.4 договору. В склад орендної плати не входить ПДВ (п.1); орендна плата нараховується щомісяця і сплачується орендарем у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок орендодавця до 10-того числа поточного місяця, згідно із наданими орендодавцем рахунками.

Додатковою угодою № 1 від 02.04.2012 викладено п. 3.4 договору в наступній редакції: "сторони домовились, що базова вартість оренди приміщень за перший місяць оренди, починаючи з 01.05.2012, становить 10 000, 00 грн. За перший місяць оренди, травень 2012 року, орендна плата дорівнює базовій орендній платі за повний місяць оренди. За наступний місяць, червень 2012 року, орендна плата розраховується як базова вартість оренди за повний місяць, помножена на індекс інфляції першого місяця оренди і так надалі, з урахуванням індексу інфляції. Починаючи з 01 вересня 2012 року базова вартість оренди приміщень за повний місяць оренди становить 12 000,00 грн. Орендна плата за вересень 2012 року розраховується як базова вартість оренди за повний місяць помножена на індекс інфляції попереднього місяця оренди (серпня 2012 року), і так надалі, з урахуванням індексу інфляції.

Додатковою угодою № 2 від 31.08.2012 сторони встановили орендну плату за вересень 2012 року у розмірі 15 778,00 грн. При цьому, орендна плата включає вартість комунальних послуг.

Додатковою угодою № 3 від 20.09.2012 сторони домовились про те, що орендна плата нараховується щомісяця і сплачується орендарем щомісяця у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок орендодавця до 10-го числа поточного місяця, відповідно до наданих орендодавцем рахунків, а також встановили вимоги щодо обов'язкової вказівки в призначенні платежу певних відомостей.

Додатковою угодою № 4 від 28.09.2012 встановлена орендна плата за жовтень 2012 року в розмірі 14 256,00 грн., в яку включено вартість комунальних послуг.

Додатковою угодою № 5 від 30.10.2012 встановлена орендна плата за листопад 2012 року в розмірі 13187,00 грн., в яку включено вартість комунальних послуг.

Додатковою угодою № 6 від 05.11.2012 передбачено, що на період, починаючи з грудня 2012 року до 31 березня 2013 року, базова вартість оренди приміщень за повний місяць оренди становить 10 000, 00 грн. Орендна плата за грудень 2012 року розраховується як базова вартість оренди за повний місяць помножена на індекс інфляції попереднього місяця оренди (листопада 2012 року), і так надалі, з урахуванням індексу інфляції.

Додатковою угодою № 7 від 30.11.2012 встановлена орендна плата за грудень 2012 року в розмірі 12 532,00 грн., в яку включено вартість комунальних послуг.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем заборгованості з орендної плати за період з січня 2013 року по лютий 2014 року, пені, штрафу, 60 % річних, інфляційних втрат та неустойки за договором оренди нежитлового вбудованого приміщення № 02/04/12-02/Г-34 від 02.04.2012.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасно перераховану орендну плату орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), а також за прострочення понад 30 днів додатково з орендаря стягується штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.

Згідно із п. 8.3 договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме понад 35 днів, орендар повинен сплатити орендодавцю додатково 60% річних від суми заборгованості за весь період прострочення платежу (ст.626 ЦК України).

Пунктом 8.10 договору передбачено, що за необґрунтовану односторонню відмову від виконання зобов'язань по даному договору сторона сплачує другій стороні неустойку у потрійному розмірі невиконання зобов'язання.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно з ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення пені у розмірі 1 083, 90 грн. у зв'язку із неодноразовим простроченням сплати орендної плати, в порушення приписів ст. ст. 47, 43 ГПК України, не зазначили, ні в рішенні суду першої інстанції, ні в постанові апеляційної інстанції коли була допущена відповідачем прострочка сплати орендної плати та за який період.

Разом з тим, всупереч своєму висновку про неодноразове прострочення відповідачем сплати орендної плати суди попередніх інстанцій дійшли протилежного висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу (п. 8.2 договору оренди), 60 % річних (п. 8.3 договору оренди), інфляційних втрат (п. 8.2 договору оренди) та неустойки (п. 8.10 договору оренди). До того ж, суди відмовляючи в позові у цій частині не навели правового обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які вони дійшли до такого висновку.

Крім того, всупереч наведеним вимогам, суд першої інстанції поза увагою та правовим дослідженням залишив клопотання позивача, подане в порядку ст. 38 ГПК України, про витребування доказів (т. 2 а. с. 137-138). В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не усунув наведене порушення допущене місцевим господарським судом.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2014 у справі № 908/22/14.

Справу № 908/22/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ